Видавництво Фоліо планує нову серію книжок «Знамениті українці» українською і російською мовами.

Гоголь став улюбленим письменником і володарем душ мільйонів людей на планеті. Тому і треба сказати про «українського Гоголя», про першооснову його душі. Великий російський письменник М. В. Гоголь є, на думку багатьох дослідників і літературознавців, найбільш виразним представником української школи в російській літературі. Отже, можемо говорити про нього і як про українського письменника, бо українська тематика творів Гоголя — це невід’ємна частина його творчої особистості. Він — один з кращих виразників української ментальності. У його творах найбільш повно і яскраво відтворилися риси українського національного характеру.

Махно — видатна особистість, лідер анархістського руху на Україні, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, «товаришем Че». Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство — трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних. Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ сторіччя.

 Микола Степанович Вінграновський (1936—2004) — видатний український поет, прозаїк, актор і кінорежисер, один з кращих учнів Олександра Довженка, автор поетичних збірок і повістей (Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1984 року) — у далекі шістдесяті минулого століття благодатним вихором увірвався в ­українську літературу і крізь усе життя проніс дух українства, вписавши у національну скарбницю безцінним даром Любов’ю освячене Слово

Ця людина — одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають гарячі суперечки. Приятель Петра І — і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів — і «Юда», відлучений від церкви; майстер складних дипломатичних ігор — і людина, що поставила на карту все і програла найголовнішу гру свого життя; улюбленець жіноцта і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант серед українських гетьманів... Читач цієї книги зможе створити свій власний варіант образу Мазе­пи — одного з найколорітніших, найцікавіших українців.

  Ще в 1998 році впливова газета "The Wall Street Journal" назвала Юлію Тимошенко одним з найзагадковіших політиків. А зараз вже ні в кого не викликає сумнівів, що вона є найпомітнішою фігурою української політичної еліти. Тимошенко зробила разючу кар"єру, пройшовши шлях від керівника Корпорації "Український бензин" до прем"єр-міністра України. Що чекає попереду цю надзвичайну жінку з залізнимхарактером, сяючими очима і знаменитою косою? На це питання відповість майбутнє...

Коли ми говоримо: «Тарас Шевченко», то передусім уявляємо собі сивоусу людину з сумним, важким поглядом. Так, це знайомий нам з дитинства великий Кобзар. Він народився кріпаком, був круглим сиротою і тільки у 24 роки став вільною людиною. Ці факти відомі всім. Але не всі знають, що молодий Шевченко входив до санкт-петербурзького мистецького бомонду, відвідував оперу, був бажаним гостем у багатьох кращих домах, любив жінок, навіть думав оженитися. Саме такий — маловідомий — Тарас постає зі сторінок цієї книжки. 

 Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — один з найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу, чиї твори й зараз привертають увагу читачів, щонамагаються наблизитися до глибинних витоків «мандрівного філософа» й осягнути всю незбагненну мудрістьйого містики.

До цього часу навколо імені Степана Бандери — лідера Організації українських націоналістів (ОУН) — точаться запеклі суперечки: дехтовважає його посібником  гітлерівців і співучасником нацистських злочинів, дехто — патріотом України і борцем за її незалежність. Одне слово, погляди украй полярні. Якою ж була ця людина, якими шляхами прийшлавона до українського націоналізму? Настав час подивитися на особистість Степана Бандери об'єктивно.

Павло Скоропадський (1873—1945) — останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитаннядопоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій. 

Вона була полонянкою, а стала султаншею. Була безправною рабинею, а стала вершителькою доль, могутньою правителькою, володаркою Сходу. Ім'я її — Роксолана. Історія цієї дивовижної жінки вражає: варто лише уяви­ти, який шлях подолала юна українська дівчина від невільниці в гаремі турецького султана до його улюбленої дружини. Ще більш неймовірним здається її сходження на султанський трон. Чи тільки розум і врода були її зброєю? Звісно ж, ні. Воля і сила духу піднесли Роксолану на вершину, й вона залишилася там у всій своїй величі — надзвичайна жінка, частинка нашої історії.  

Видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, етнограф... Його творчий доробок становить понад 50 томів, серед його праць— твори на кількох європейських мовах. Тому не дивно, що в листопаді 1915 року віденський науковець Йосиф ­Застирець звернувся до Нобелівського комітету з пропозицією відзначити діяльність «найбільшого українського і одночасно слов’янського поета і вченого», «великого провідника свого народу, міжнародного генія» Івана Франка Нобелівською премією. На жаль, через півроку Івана Яковича не стало — смерть виявилася прудкішою за світове визнання.

                             Серия "Знаменитые украинцы"

Княгиня Ольга была первой и единственной женщиной, которая стала правительницей одного из самых больших по тем временам государств Европы — Киевской Руси. Она не вела завоевательных войн, а направила всю свою энергию на внутреннюю политику, поэтому на долгие времена народ сохранил о ней добрую память: княгиня провела административно-налоговую реформу, которая облегчила положение простых людей и упорядочила жизнь в государстве. И наконец, Ольга первой из русских князей официально приняла христианство и была канонизирована Русской православной церковью еще в домонгольский период.

Михаил Афанасьевич Булгаков родился в Киеве. Закончив медицинский факультет Киевского университета, он отправился работать в самую глубинку Российской империи. Уже тогда рождались сюжеты рассказов о нелегкой жизни земского врача, которые позже легли в основу сборника «Записки на манжетах». Cо временем Булгаков оставляет врачебную практику и полностью посвящает себя литературе. Несмотря на то что Михаил Афанасьевич написал множество рассказов, пьес, романов, широкая известность на родине, а затем и мировая слава пришли к нему лишь спустя почти 30 лет после его смерти — с публикацией в 1968 г. главного романа его жизни «Мастер и Маргарита». Сегодня произведения Булгакова постоянно переиздаются, по ним снимают художественные фильмы, спектакли по его пьесам — в репертуаре многих театров.

Среди государственных деятелей средневековой Руси Владимир Мономах занимает особое место как один из самых талантливых и образованных русских князей домонгольской эпохи. (Мономахом его стали называть потому, что его мать была дочерью византийского императора Константина Мономаха.) Став великим Киевским князем в возрасте 60 лет (1113 г.), Владимир Мономах сумел укрепить пошатнувшееся политическое единство Киевского государства. Ему удалось установить мир между русскими князьями и направить их усилия на борьбу со степняками, поэтому во время правления Владимира Мономаха русские земли отдыхали от половецких нападений.

Данило Галицкий (1201—1264), правитель Галицко-Волынских земель, остался в памяти потомков как собиратель древнерусских земель, великий реформатор и дальновидный политик, ставший первым в истории украинского народа легитимным, т. е. признанным в Европе, королем. К тому же он первым среди русских князей попытался покончить с зависимостью своих земель от монголо-татарских завоевателей.

Никто из первых киевских князей не оставил по себе такой памяти, как Владимир Великий. О нем и времени его правления на Руси, когда государство достигло вершины своего могущества, народ слагал былины, сказания и песни. Он крестил Русь и таким образом установил преемственную связь с Византией, которая была на тот момент центром европейской культуры и образования. С него Русь начала называться Святою и Православною, и Русская церковь причислила его к лику своих святых, назвав равноапостольным.

Петлюра... Советская пропаганда сделала его едва ли не главным антисоветским «демоном», воплощением всех «темных сторон» человека: предательства, обмана, коварства. Этому способствовало то обстоятельство, что сам Петлюра — литератор и журналист — никогда не писал о своей жизни ни воспоминаний, ни заметок: он как будто специально пытался остаться человеком «без личной жизни». Эта книга — попытка превратить этот «бесплотный символ» в живого человека, чтобы современный читатель смог наконец узнать, какой же в действительности была жизнь Симона Петлюры.

  До сих пор вокруг имени Степана Бандеры — лидера Организации украинских националистов (ОУН) — идут ожесточенные споры: одни считают его пособником гитлеровцев и соучастником нацистских преступлений, другие — патриотом Украины и борцом за ее независимость. Словом, мнения крайне полярны. Каким же был этот человек, как пришел он к украинскому национализму, что двигало им и его соратниками? Пришло время взглянуть на личность Степана Бандеры объективно.

Григорий Саввич Сковорода (1722—1794) — выдающийся украинский мыслитель, один из самых загадочных христианских философов мира, чьи произведения и сегодня привлекают внимание читателей, которые стремятся приблизиться к глубинным истокам «странствующего философа» и понять всю, непостижимую мудрость его мистики. 

Князь Ярослав продолжил главное дело жизни своего отца, Владимира Великого, — «собирание» древнерусских земель. Он восстановил един­ство Киевской Руси, укрепил государственный аппарат, заложил основы судебной системы и провел культурные преобразования. Именно при нем Киевская Русь стала самым большим государством Европы. Все это дает историкам основание утверждать, что время правления Ярослава, прозванного Мудрым, (1019—1054) — это время наивысшего расцвета Киевской Руси.

Дмитрий Табачник является одним из самых ярких украинских политиков, личность которого не оставляет никого равнодушным. Он был автором неожиданной победы Леонида Кучмы в 1994 году, возглавив администрацию президента, фактически стал вторым человеком в стране, будучи членом правительства Виктора Януковича пытался реально противодействовать «оранжевому майдану», подвергался политическим преследованиям, стал духовным лидером провозглашенного им антинационалистического Сопротивления. В зависимости от политических предпочтений его считают последним героем, демоном, новым Талейраном. Однако до конца потенциал Табачника явно еще полностью не раскрыт и  свою главную роль в отечественной истории он пока не сыграл.

С. П. Королёв — один из выдающихся ученых ХХ столетия, который по праву считается отцом советской космонавтики. Первый искусственный спутник Земли, запуски автоматических межпланетных станций на Луну, создание кораблей «Восток» и «Восход», полет первого человека в космос — вот далеко не полный перечень задуманного и осуществленного Генеральным конструктором, великим ученым, человеком, ставшим извест­ным всему миру только после смерти.

К Кучме и его деятельности, относятся и будут относиться по-разному, но факт остается фактом: десять лет правления Леонида Кучмы - это целая эпоха в жизни Украины, эпоха охватывающая две трети истории страны, эпоха, когда Украина, по словам Дмитрия Табачника, "из государства де-юре превратилась в державу де-факто". При Кучме страну сотрясали громкие политические скандалы и акции протеста. Но при этом Кучма остается одним из немногих лидеров стран СНГ, который не только был демоератическим путем избран и переизбран на свой пост, но и не стал любой ценой цепляться за власть, готовя себе "наследника".

 Готуються до друку:

Леся Українка,   Леонид Утесов, Илья Репин, Володимир Винниченко, Іван Самойлович, Мария Башкирцева, Петро Дорошенко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Пилип Орлик,Юрій Хмельницький, Михайло Грушевський,Микола Пирогов,Ольга Кобилянська, Петро Шелест, Дем’ян Многогрішний, Дмитро Байда-Вишневецький, Леонід Кравчук, Марко Вовчок, Олександр Довженко, Богдан Хмельницький, Володимир Щербицький, Данило Апостол, Іван Виговський, Іван Котляревський, Кирило Розумовський, Павло Загребельний, Павло Харитоненко, Іван Скоропадський, Лесь Курбас, Володимир Вернадський, Борис Патон, Виталий Кличко, Олег Блохин, Валерий Лобановский, Никита Хрущев, Николай Амосов, Сергей Тигипко, Николай Бердяев