Комплект книжок "Історичний роман"

Очікується

Автори: Мова видання: українська Мова оригіналу: українська Обкладинка: тверда Кількість сторінок: 3500 Формат: 60х90 1/16 Жанр: Класична і сучасна проза та поезія Серія: Сага Рік видання: 2021 ISBN: 978-966-03-9024-9 978-966-03-9227-4 978-966-03-9364-6 978-966-03-9536-7 978-966-03-9698-2 978-966-03-9763-7 978-966-03-7367-9 978-966-03-8911-3 978-966-03-7679-3 978-966-03-7922-0

ГАЛИЦЬКА САГА.

«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році. У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», авст­рійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...    

«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...

«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...  Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном... Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..

«Майбутня сила» — четверта книга «Галицької саги» — охоплює події, що відбувалися у 1929—1934 роках. Після того як, вдавшись до військового перевороту, у 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації — оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним з проявів цієї політики стала так звана «пацифікація» — умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це і жителів та вихідців із села Перетин. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші — голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера — тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалась, чим це все може закінчитись. Але вже з’явилась сила, здатна продовжувати боротьбу…

«Галицької саги п’ята книга » охоплює події 1934—1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»). Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю. Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця… Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.

«Невиправдані надії» — шоста книга «Галицької саги» — охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію — визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них. Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин...

Події нового роману Юрія Винничука «Аптекар» відбуваються у 1646—1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі — у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука — це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві  майстра вишуканих стилізацій. 
Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з «Танґом смерті»

Про «Арканум»  розповідає автор: «В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.В Арканумі я чувся безпечно».

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х — початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і... любив. Любив усе — дівчат, друзів, поезію, пригоди... тобто саме життя. Тому у «Грушах...» — безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

Роман «Лютеція»  – черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича. Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.

Фоліо рекомендує