Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) —
це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по
суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне
суспільство.
Події у «Прозрінні»
відбуваються через чотири роки після описаних у романі «Сліпота». Нова епідемія
вразила місто. Колір цього лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені,
бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд
демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби. Проте
ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися тваринам, цього
разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та
інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки
сильніше переконує уряд у наявності заколоту.
Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла. Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми. Кілька пострілів — і проблему вирішено...
