Вона епатажна й нетрадиційна, як у житті, так і в літературі. Вона говорить, що «мистецтво — це гарний засіб для того, щоб розібратися із травмами, що переходять із покоління в покоління». Саме тому Софі Оксанен пише на такі теми, на які інші писати не вирішуються. Роман «Сталінські корови» розповідає про Анну — наполовину фінку, наполовину естонку (як і сама Оксанен), про її життя, пропущене крізь призму гіркого досвіду її матері, бабусі й усієї сім’ї, про сучасність та про ті часи, коли Естонія була частиною Радянського Союзу.
