Українська письменниця, громадська діячка Наталія Кобринська (1855–1920) походила із роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Освіту здобула самотужки. У 1880–1890-х роках стала однією з ініціаторок феміністичного руху в Галичині, організувала у Станіславі «Товариство руських женщин», видавала два жіночих альманахи: «Перший вінок» (разом з Оленою Пчілкою) та «Наша доля». У своїй літературній творчості, як і в громадській діяльності, головну увагу Н. Кобринська приділяла висвітленню трагічної долі жінки.
До видання ввійшли твори, в яких письменниця змалювала два протилежні світи – галицького зубожілого села та пересиченого панства («Ядзя і Катруся»), відобразила народні звичаї та вірування («Рожа», «Чортище»), описала події та страхіття Першої світової війни (цикл «Воєнні новели»).