У романі "Свобода" (2010), що блискуче відроджує традиції великої прози ХІХ століття, Франзен розмірковує над тим, чи є свобода вибору, чи знаємо ми, чого прагнемо, коли бажаємо свободи, як легко жертвуємо близькими людьми заради її привида. Свобода стає прокляттям для Волтера Бергланда. Його життя вибудуване як ідеальний проект. Він криштально чесна людина, читає правильні книжки і слухає правильну музику; він ідеальний чоловік і батько; він присвятив себе бородьбі за довкілля, голосує на виборах за правильних кандидатів; він споживає правильну їжу і навіть у страшні міннесотські морози їздить на работу велосипедом. Та раптом його життя, як неправильний збудований міст, руйнується під тиском чужої свободи. Спочатку бунт сина, потім зрада дружини і єдиного друга й нарешті зрада власних принципів...
