Автобіографічність прозової творчості Уласа Самчука дістала логічне завершення у книгах спогадів, репортажів, нотаток, нарисів та есе, які розповідають про події Другої світової війни («П’ять по дванадцятій», «На білому коні», «На коні вороному») і життя українців у таборах для переміщених осіб («Планета Ді-Пі»).
У щоденникових нотатках Улас Самчук продумано й дбайливо дозує матеріал, розподіляє враження та інформацію відповідно до принципів літературної творчості. Показовими з цього погляду є Самчукові «Записки на бігу», озаглавлені «П’ять по дванадцятій». Автор у них документує своє перебування в Берліні на початку 1945 року. Він то пришвидшує часовий темп оповіді й надає перевагу інформативності, то максимально уповільнює його, докладно описує день за днем, година за годиною життєві події.
