Павло Тичина (1891–1967) — український поет, перекладач, публіцист. Його справедливо вважають одним з основоположників сучасної української поезії, адже вінзбагатив її новими темами й образами, оновив і розвинувпоетичну техніку.
До видання ввійшли ліричні твори поета з його перших збірок. У своїх віршах П. Тичина сміливо ламає звичні ритми, знаходить несподівані рими, наближаючи поезію до музики. Його рання лірика вражає свіжістю емоцій і почуттів, повнимрозчиненням у природі, натхненним єднанням кохання та світу, піднесеним настроєм оспівування нового життя й щемкою надією на світле майбутнє. За словами В. Стуса, «Сонячні кларнети» П. Тичини «засвідчили психологічнийстан людини, повної сподіваної радості… перед звершенням. Це стан розкошування людської особистості на розгородженійтериторії існування, особистості, вивільненої від старихканонів, особистості в час первотворення і особистостіпередовсім».
