Творчість Григорія Квітки-Основ’яненка (1778–1843) посідає особливе місце в історії української літератури. Саме йому вітчизняна словесність завдячує багатьма своїми рисами.
Сатирично-гумористична повість «Конотопська відьма» є яскравим зразком літературного бурлеску. Сюжет твору розгортається навколо подій у містечку Конотоп, де місцевий сотник Забрьоха й писар Пістряк потрапляють під вплив забобонів і власної обмеженості. Письменник дотепно викриває абсурдність бюрократичної системи, неуцтво й легковірність чиновників, а також порушує тему жіночої хитрості як інструменту самозахисту в патріархальному суспільстві. Водночас автор глибоко занурюється в атмосферу українського села з його неповторним колоритом — говіркою, обрядами та народними віруваннями.
