Теорії Зиґмунда Фройда (1856—1939) справили безпрецедентний вплив на інтелектуальний розвиток людини ХХ століття. «Психологія сексуальності» (1905) стала визначним явищем не тільки в європейській науці того часу, а й у суспільному житті. Вона привернула увагу багатьох людей до цієї теми і значною мірою сприяла змінам їхнього уявлення про сексуальність. У праці «По той бік принципу задоволення» (1920) Фройд вийшов за рамки поняття принципу задоволення і розглянув потяг до смерті (Танатос), до тенденції знищення, агресії та саморуйнування. У «Невдоволенні культурою» (1929) Фройд підкреслює фундаментальні розбіжності між цивілізацією й особистістю. Людину спонукають до дій інстинкти, які повинні бути контрольовані свідомо. Подавлення інстинктів збалансовує соціальне життя, проте породжує фрустрацію.