Уже традиційно 15 вересня, в день народження відомого волинського письменника та журналіста Івана Корсака в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбулася церемонія нагородження лауреата літературної премії імені нашого славного земляка. Цьогоріч ним став львів’янин Юрій Винничук.
Високої нагороди письменника удостоїли за романи «Аптекар» та «Сестри крові».
Головою журі конкурсу є директор видавництва «Ярославів Вал», письменник Михайло Слабошпицький. До складу журі увійшли фундатор премії, син Івана Корсака Віктор та лауреати попередніх років Петро Кралюк і Микола Суховецький.
«Я радію, що є така премія, абсолютно унікальна в масштабах України. Як шанувальник творчості Юрія Винничука завжди насолоджуюся його текстами і маю задоволення, якого насправді з віком від книг маєш дедалі менше, – зауважив Михайло Слабошпицький. – Знову й знову радію, що родина Корсаків запровадила цю премію. Це найкраще, що можна було зробити в пам’ять про Івана Феодосійовича – чоловіка, якого я поважав і любив».
Він також наголосив, що історична проза має велику цінність, бо, хай як прикро, ми не знаємо своєї історії, мало нею цікавимося. І якщо дізнаємося щось, то не з монографій учених, а саме з історичних романів.
«Насправді це дуже серйозні речі, ми повертаємо імена, які забуті, які незнані. Це змінює сьогоднішнє, майбутнє і робить його кращим, дозволяє нам не припускатися тих помилок, які вже зробили до нас, – сказав Віктор Корсак. – У нас були, є і будуть великі люди. І це зменшує отой синдром меншовартості. Ми чомусь часто думаємо, що великі справи роблять деінде – у Європі, в Америці. Але їх роблять і в Україні. І про це треба говорити».
Фундатор премії наголосив, що ми не можемо забути великого українця, патріота, талановитого письменника Івана Корсака, і ця премія продовжує пам’ять про нього та про те, що він зробив для рідного краю.
«Ми не байстрюки, – нагадав Віктор Корсак слова батька, – а отже, не маємо права забувати про своє минуле. Тож ця премія є і буде».
«У нас з Іваном Корсаком спільна біографічна риса: ми дебютували вже у досить зрілому віці, він опублікував перший роман, коли йому було за 40, а моя перша книжка вийшла, коли я мав 38 років, – зазначив Юрій Винничук. – Обидва мої романи – про Львів XVII століття, головні герої – медики. Тож довелося вивчати медицину того часу – як робили операції, як виймали кулі і стріли».
Письменник розповів, що жоден письменник не використовував ті джерела, якими послуговувався він. А також поділився, що має в планах написати продовження цих романів і видати трилогію.
«Мушу писати продовження, бо є у мене одна головна героїня, яка для того, щоб вивчитися на лікаря, мусила переодягнутися хлопцем. Вона вчилася фехтувати, носила чоловічий одяг, а після навчання в Падуанському університеті повернулася до Львова. То я поки писав, закохався в неї і не дав їй зійтися із жодним з героїв мого роману. Але тепер я закохався в іншу свою героїню, тож у третій частині вже опишу її особисте життя в позитивному світлі», – поділився автор.
На імпрезу завітали й голова Валинської обласної ради Ірина Вахович та виконувач повноважень Луцького міського голови Григорій Пустовіт.
Ірина Вахович подякувала родині Корсаків за те, що вони запровадили таку літературну премію.
«Це стимулює творчих людей до натхнення, до розвитку, – зазначила вона. – Ця літературна премія – кошти, акумульовані соціально відповідальним бізнесом. Велика шана й повага вам за цю ідею».
Григорій Пустовіт висловив вдячність усім, хто має письменницький талант і творить сучасну літературу, прагне повернути нам знання про минуле, та вручив квіти дружині Івана Корсака Марії.
Цього дня звучало багато теплих спогадів про Івана Феодосійовича від людей, які у той чи той час були поряд із ним, працювали, дружили, – від київської поетеси Валентини Давиденко, видавця, давнього друга письменника Михайла Ватуляка, заслуженої вчительки України Лесі Ковальчук.
«Я можу сказати тільки одне: коли людина має мету, вона до неї йде, хай як важко їй доводиться: багнюкою, із втомою, хворобою, – хвилюючись, сказала Марія Корсак. – Але коли ти бачиш вдалині світло, то до нього дійдеш. Таким був і мій чоловік. Він ішов на світло. Хоча стежки були різні, часто нелегкі. Та він зумів зробити те, що поставив за мету. Він часто казав фразу, яку всі тут знають: «Молодість – велика перевага, але в мене мало часу. Я маю встигнути». І він таки встиг багато».
Погоджуючись із музою письменника, Михайло Слабошпицький назвав його літературним Колумбом та висловив сподівання, що наступного року цю премію приїде вручати вже не на вулицю Карбишева, а на вулицю Івана Корсака.
Приємною несподіванкою для всіх присутніх стали аж три прем’єри пісень на вірші Івана Корсака, що прозвучали у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.
Оксана ГОЛОВІЙ
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
