Вампір

Владислав Реймонт (1867—1925) — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 року. У своїй творчості він поєднував реалістичну манеру з елементами символізму, модернізму та психологічного аналізу, звертаючись до тем духовної кризи, ірраціонального досвіду та внутрішніх конфліктів людини початку ХХ століття.

Повість В. Реймонта «Вампір» (1911) — психологічно напружений і містичний твір, у якому поєднано риси декадансу й філософські роздуми про природу зла. Письменник досліджує межу між реальністю і маренням, раціональним й ірраціональним, показуючи, як темні сили можуть проникати у свідомість і підкорювати волю. Мотив вампіризму тут набуває символічного значення, стаючи уособленням духовного спустошення, руйнівних пристрастей і прихованих страхів, що підточують людину зсередини. Твір вирізняється атмосферністю та тривожним настроєм, характерним для європейської літератури зламу ХІХ—ХХ століть, і порушує питання моральної відповідальності людини перед самою собою.

У видавництві «Фоліо» також вийшлов друком роман Владислава Реймонта «Селяни».