Бояриня

«Бояриня» (1910) — драматична поема Лесі Українки (1871—1913), написана за три дні в Єгипті, де письменниця лікувалася від сухот. Вперше надрукована вже після смерті авторки. Дія твору відбувається в XVII столітті в період Руїни. Головна героїня Оксана їде з коханим чоловіком — українським боярином — до Москви, де він служить царю, пристосувавшись до московського деспотизму. Вона ж не може звикнути до чужини, її волелюбна душа задихається в «золотій клітці». Оксана почувається безсилою щось змінити і, сумуючи за батьківщиною, занедужує.