Історії в дев’яти книгах

Геродот (бл. 484–425 до н.е.) — давньогрецький історик, якого вважають «батьком історії». Він багато подорожував, збираючи свідчення, перекази та спостереження про різні народи, культури й події свого часу. Геродот започаткував критичний підхід до збирання інформації, що стало основою для розвитку історичної науки.

«Історії в дев’яти книгах» – це історико-етнографічний твір, написаний у V столітті до нашої ери. У дев’яти книгах, кожна з яких названа на честь однієї з муз, автор викладає події греко-перських війн, піднесення Перської імперії, битви при Фермопілах, Саламіні та Платеях. Геродот також розповідає про культуру, звичаї та історію народів Стародавнього Сходу й Греції. Автор поєднує історичні факти, легенди й етнографічні описи, прагнучи дати повне уявлення про світ свого часу. Геродот ставить собі за мету зберегти в пам’яті діяння як еллінів, так і варварів, щоб ці події не були забуті з часом. Його праця стала основою європейської історіографії, заклавши принципи критичного аналізу та пошуку причин подій.