Страшні любовні оповідання

«Оповідач, рівний Гомеру» — так називають сербського письменника Мілорада Павича (1929–2009). Перекладач і професор, один із представників постмодернізму в європейській літературі. Починав як поет і літературознавець, проте світову славу здобув як прозаїк. Павича вважають одним із творців так званої «нелінійної прози» — прози ІІІ тисячоліття. Його книги часто побудовані у вигляді словників, таро, енциклопедій, театру або дзеркал. Творам письменника притаманна простота й водночас багатовимірність текстів, які заманюють читача в магічну гру.

«Страшні любовні оповідання» (2002) — роман-збірка химерних історій, у яких кохання постає як загадкова сила, що змінює людську долю, стирає межі між сном і дійсністю, минулим і майбутнім. Твір складається із семи новел, сповнених парадоксів, поетичності й інтелектуальної гри. Кожна частина являє собою водночас оповідь-сновидіння та метафору одного з християнських смертних гріхів, натхненну образами Данте й Ієроніма Босха. Поєднуючи балканські легенди, християнську символіку, міфологічні мотиви та тонку психологію, автор створює світ, де кожне оповідання криє в собі кілька рівнів прочитання, а звичайні події набувають містичного сенсу.