Ця книга — подорож пам’яттю, від затишних сільських вечорів і запаху батьківського саду до холодних звісток із фронту. Це історія про чоловіка, чия душа була чистою, як щойно зоране поле, і чиє коріння тепер проростає у його нащадках.
Він обирав не війну — він обирав життя, залишав по собі сади та добре слово, дбав про свою родину і плекав любов до рідної землі. Але коли прийшов час, він став захисником, бо не міг інакше.
Сповідь. Вибачення. Подяка. Це книга для кожного, хто знає, як болить тиша в телефоні, і хто вірить, що рідна людина навіть після смерті продовжує жити — у подиху вітру, у промені сонця, у дереві, що розквітає навесні.
Ірина Вовк (Iryna Vovk)