У цій праці, яка методологічно спирається на спадщину Гусерля і на Веберову синтезу систематичної та історичної соціологи, презентовано результати інтенсивної методологічної рефлекси в царині соціальних наук, яку Альфред Шюц здійснював впродовж трьох десятиліть. Хоча його смерть у 1959 році завадила завершенню цієї роботи, внутрішня єдність і прозорість концепції, що пронизує працю, залишену у вигляді фрагментів, надали можливість Томасу Лукману підготувати працю до друку відповідно до інтенцій самого Альфреда Шюца. Працю всього життя Альфреда Шюца відзначає центральне прагнення, а саме прагнення обґрунтувати можливість того, що суб’єктивний сенс людської дії може бути визначеним об’єктивно, тобто науково.
Чарлз Діккенс (Charles Dickens), Якоб Август Ріїс (Jacob August Riis), Вільям Джон Локк (William Locke)